![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
біенале; ч. №2
Sep. 28th, 2013 10:11 pm
Продовжуючи про Біенале хочу розказати про те що справді вразило мене. Венеційське біенале та й зрештою вся поїздка стали для мене святом графічного дизайну. Нормальний і високий рівень дизайну повсюди. Інфографіка, навігація, таблички, дорожні знаки, вивіски, ось що було об'єктом мого інтересу всю подорож. Замість того щоб дивитися на бронзові статуетки в музеї, я дивився на тумби в яких вони експонуються і тому подібне. )))
На загал склалося враження, що в італійців естетика вроджений дар, достатньо подивитися як звичайні продавці любовно роблять викладку товару на базарі.
( Read more... )біенале; ч. №1
Sep. 26th, 2013 10:30 pm
Перший пост з Біенале. Мій огляд венеційського біенале розпочався з комплексу Арсенале, це велика територія колись військового призначення, тепер адаптований виставковий майданчик для Іскуства. Зразу скажу, що це один з багатьох, біенале розкидано по цілій Венеції.
Я фотографував дуже вибірково без системи, якщо робити звір того що там представлено, то ніяких карточок не вистачить, а потім і часу і нервів це все розібрати. Показую в довільному порядку з довільними коментарями і без :)
( Read more... )
Все ніяк не закінчу епопею з фотками з поїздки в Венецію. Буду потрохи викладати тематичні підбірки :)
Наступний пост про Венеційське біенале, власне це і була формальна причина чому ми туди поїхали.
( і в статиці )
Великому кобзарю присячується
Mar. 6th, 2013 11:05 pmКлієнти часом замовляють фотографувати різні речі, об'єкти, архітектуру. Рідко коли це буває цікава робота або, принаймні, така, що викликає приємні враження. Сьогодні фотографував один готель, охарактеризував би його як точку для перепихону.
Тільки таку асоціацію він у мене викликав. Є номери різні за категоріями. Можна довго розповідати про кожен з них окремо,
але зупинюся на одному.
Менеджер відкриває двері, я заходжу в "приміщення", це - в основі прямокутний трикутник площею приблизно сім квадратних метрів.
В протилежному куті від мене - вікно розміром з бійницю, розташоване, приблизно, на висоті сімдесяти сантиметрів, під ним "ікебана".
Погляд відразу перебігає на головний предмет в кімнаті - диванчик офісного типу, такі, як ставлять для очікування в вузьких коридорах.
Повертаю голову - в другому гострому куті розташований маленький умивальник, на трохи більший нема місця.
Тепер починаю помічати найцікавіші деталі цього номеру, що роблять його справді особливим.
Ітак, над диваном висять два сільськогосподарські знаряддя, щось на зразок ціпків, але не вони, простіше кажучи дрючки. По потертості і отворах, залишеними шашелем, можна зробити висновок що їм щонайменше сімдесят років. Вони вишукано розміщені по діагоналі і опираються на неглибоко забиті п'ятдесятки. На них з протилежної стіни осудливим поглядом дивиться Шевченко в каракулевій шапці. Портрет виконаний у техніці випалювання на фанері. Поруч - дзеркало оздоблене вишиванкою. Прямо за спиною в мене "тонетівський" вішак під ним маленький смітничок з свіжо зміненим пакетом для сміття.
Особлива роль відведена тумбочці, на ній порожня пляшка від горілки у формі скульптурної композиції, де козак зваблює видну дівку.
І фінальний штрих так би мовити родзинка, у нашому випадку це - дві сопілки! Бля, дві сопілки!
P.S. З етичних міркувань я не можу показати самі фото, але якщо хтось буде у Львові і захоче там переночувати я дам контакти.
Тільки таку асоціацію він у мене викликав. Є номери різні за категоріями. Можна довго розповідати про кожен з них окремо,
але зупинюся на одному.
Менеджер відкриває двері, я заходжу в "приміщення", це - в основі прямокутний трикутник площею приблизно сім квадратних метрів.
В протилежному куті від мене - вікно розміром з бійницю, розташоване, приблизно, на висоті сімдесяти сантиметрів, під ним "ікебана".
Погляд відразу перебігає на головний предмет в кімнаті - диванчик офісного типу, такі, як ставлять для очікування в вузьких коридорах.
Повертаю голову - в другому гострому куті розташований маленький умивальник, на трохи більший нема місця.
Тепер починаю помічати найцікавіші деталі цього номеру, що роблять його справді особливим.
Ітак, над диваном висять два сільськогосподарські знаряддя, щось на зразок ціпків, але не вони, простіше кажучи дрючки. По потертості і отворах, залишеними шашелем, можна зробити висновок що їм щонайменше сімдесят років. Вони вишукано розміщені по діагоналі і опираються на неглибоко забиті п'ятдесятки. На них з протилежної стіни осудливим поглядом дивиться Шевченко в каракулевій шапці. Портрет виконаний у техніці випалювання на фанері. Поруч - дзеркало оздоблене вишиванкою. Прямо за спиною в мене "тонетівський" вішак під ним маленький смітничок з свіжо зміненим пакетом для сміття.
Особлива роль відведена тумбочці, на ній порожня пляшка від горілки у формі скульптурної композиції, де козак зваблює видну дівку.
І фінальний штрих так би мовити родзинка, у нашому випадку це - дві сопілки! Бля, дві сопілки!
P.S. З етичних міркувань я не можу показати самі фото, але якщо хтось буде у Львові і захоче там переночувати я дам контакти.
Вихідні видалися кіношними, всі з простудою, сидимо дома, тож є час і натхнення.
В нашому прокаті фільм називається "Фотограф".
Цей фільм можна записати до умовної колекції в один розділ з "Реклама для генія", вони з простим добрим гумором показують "издержки" творчих професій.
Відчувається певна олдскульність фільму, думка що тепер так не знімають з'являється в багатьох епізодах фільму.
а джазовий саундтрек це щось ))
Цікаво глянути ще щось цього режисера, а його "Плаксій" мабуть всі бачили
Джон Уотерс однозначно непересічна особистість )))
P.S. Вже поставив на закачку наступний :)
В нашому прокаті фільм називається "Фотограф".
Цей фільм можна записати до умовної колекції в один розділ з "Реклама для генія", вони з простим добрим гумором показують "издержки" творчих професій.
Відчувається певна олдскульність фільму, думка що тепер так не знімають з'являється в багатьох епізодах фільму.
а джазовий саундтрек це щось ))
Цікаво глянути ще щось цього режисера, а його "Плаксій" мабуть всі бачили
Джон Уотерс однозначно непересічна особистість )))
P.S. Вже поставив на закачку наступний :)
