![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lukasСьогодні задавив мене депресняк, по повній програмі.
Але коли натрапляєш на такі новини то розумієш, що все в тебе офігенно і не варто вимахуватися.
Це жахливо і хочеться вбити тих скотів.
22 Лютого, 2011 - 15:40 
Але коли натрапляєш на такі новини то розумієш, що все в тебе офігенно і не варто вимахуватися.
Це жахливо і хочеться вбити тих скотів.
У торезькому інтернаті карають дітей, виставляючи на вулицю голяка, - колишній вихованець (ФОТО)
Ситуація у Торезькому інтернаті перестала бути справою суто місцевою, коли іноземне видання “Sunday times” опублікувало сенсаційний матеріал про голодання в ньому дітей-інвалідів. Скандальна справа не вщухає вже роками, адже ще 2008-го вийшов відеосюжет журналістки програми “За вікнами” з СТБ, яка показала, що відбувається з дітьми в цьому закладі.
Тоді резонанс теж був, але, як видно, ситуація за роки суттєво не змінилася, адже цим місцем продовжують лякати дітей, у ньому трапляються такі речі, про які навіть не хочеться думати. Що ж там - за лаштунками? Про це Порталу неполітичних новин NGO.DONETSK.UA розповіли колишні вихованці інтернату.
Історія питання
Якщо коротко описати ситуацію перед інтерв’ю, то варто згадати, що, по-перше, після виходу публікації “Sunday times”, журналістів звозили в цей самий інтернат, де, як і для кожної комісії, показали взірковий порядок та майже ідеальні умови. Щоправда, з місцевої їдальні все одно тхнуло явно не смачно. Дітей підготували та навчили, що казати, директор був сама люб’язність, наскільки це можливо, а матеріал “Sunday times” називався нісенітницею.
В результатах перевірки прокуратури, яку зробили у рекордно короткі строки (2-3 доби) за дорученням голови Донецької ОДА Анатолія Близнюка, повторюються висновки Торезької міської санітарно-епідеміологічної станції. Мовляв, харчують дітей добре, ніхто не голодує, просто їжа рідка через специфіку пацієнтів – вони не можуть вживати тверду їжу. А хлопчик, якого ніби не догодовують, такий худий через погане ставлення опікунів, від яких він нещодавно потрапив до інтернату.
Вихованці розповідають
Фотографії, звісно, можна спробувати пояснити, шокуючу інформацію від юних вихованців (а вони, переважно, мовчать) можна аргументувати тим, що вони сильно хворі, проте що скажуть представники влади та інтернату на свідчення двох молодих людей – вихованців цього закладу, які цілком адекватно спілкуються та розуміють навколишню дійсність?
Наталія Горпінченко (на фото нижче) в Торез потрапила через те, що від неї відмовилися батьки, а лікарі діагностували розумову відсталість, якої насправді немає. Молода жінка цілком здатна працювати та навчатися, але потрапивши в Торезький інтернат дитиною, довести цього вона не змогла. “Чого мені там бракувало? Бракувало навчання”, - каже людина, яка в тих умовах самостійно навчилася читати та писати. Дівчину визнали спочтаку такою, що не може навчатися, а потім і непрацездатною, хоча навіть не лікар побачить - це не так.
Чому здорову людину не відправили на повторну комісію, чому не дали їй змогу навчатися? На ці питання відповідає голова прес-служби громадської організації “М.АРТ.ІН-клуб” Олена Горгадзе-Кузнецова: “Спочатку, коли від дитини відмовляютья, її відсилають з одної лікарні до іншої. Довго ніхто не вирішує її долю. Щоб тримати її у лікарні, дитині малюють дігноз. Ймовірно, так і сталося з Наталею. Коли вона потрапила до Торезу, там мали побачити, що діагноз невірний, і направити її на повторну комісію, а замість цього її визнали не здатною навчатися, а потім ще й непрацездатною. У лікарів кргуова порука. Вони найчастіше не змінюють діагноз попередників”.
Неймовірна історія Євгена
“Вони боялися, що якщо ми навчимося читати та писати, то писатимемо на них скарги”, - пояснює другий вихванець інтернату Євген Мураков (на фото нижче). Історія його життя просто неймовірна. Дитина народилася без пальців, а родині сказали, що хлопчик помер. Хоча психологічних відхилень у нього немає, його також запроторили до вищезгаданого інтернату за живої матері. Співробітники відмовилися допомагати хлопцю шукати матір, тож він бачив все, що відбувається там, протягом багатьох років.
“Перед приїздом комісій занадто балакучих дітей кололи “Аміназином”, щоб вони не бовкнули зайвого. Казали, немов би вони хворі, але це не так. Мене також кололи три рази. Після цього ходиш пару днів, немов п’яний, язик німіє”, - пояснює 25-річний хлопець.
“Мене врятувала добра людина, дружина одного зі співробітників. Вона прийшла і зробила скандал, коли побачила мене в такому стані. Відпоювала мене чаєм. Взагалі, я у неї їв постійно, бо в інтернаті були їстівні лише чай та хліб. Годували взагалі погано. Коли комісія приїжджала, готували смачно. Коли їхала – хріново. Опалювали так само. Я люблю спати роздягнений, але я дуже мерз”.
Проте і це не всі жахливі речі, про які не відразу, але все ж таки розповідає Євген. “Кажи, не бійся, хоч допоможеш дітям, які зараз там, тобі вже нічого боятися”, - каже із сльозами у голосі мати (на фото нижче мати і син).
“Маленьких дітей клали на голу сітку, щоб малеча не обісцяла матрац. Змушували спати подвоє, - каже хлопець і опускає очі долу. - Мене колись покарали, бо я надто шустрий. Виставили надвір роздягненим наголо, поставили на каміння на коліна. Це одна із співробітниць так мене покарала. І лікар це підтримувала. Сама казала – якщо не слухають, роздягайте наголо”, - пояснює Євген.
Після такого стає зрозуміло, чому працівники інтернату та директор Олександр Васякін зокрема робили все, щоб їхні вихованці не вчилися. Як же Євген знайшов родину? Добра вихователька підказала, як звуть мати та тата. А потім, лише коли його перевели до іншого інтернату у Сніжне, він зміг розшукати батьків і переїхати жити до них.
Забрали телефони
Про те, що у дітей-інвалідів замість памперсів гумові пелюшки, що в приміщеннях запах сечі, а могили їм риють завчасно (і це не фігура мови!), розповіла у своєму відеосюжеті три роки тому журналістка СТБ.
Але директор залишився тим самим, просто у дітей з’явилися памперси, як каже вихованка інтернату Наталія Горпінченко. “Дівчат взагалі менше карали, мене нічим не кололи, а годували і справді погано”, - пояснює вона.
Наталля та Євген – не єдині подібні вихованці. У Торезі є ще дорослі люди, які живуть там на утриманні держави через те, що в них немає опікунів, а їх визнали недієздатними або непрацездатними. Виникає закономірне питання - чому ж просто не зробити повторний МСЕК – не відправити дітей на комісію, яка визначає, чи дієздатна, працездатна людина, чи може вона навчатися? Олена Горгадзе-Кузнецова, голова прес-служби громадської організації “М.АРТ.ІН-клуб” (на фото нижче), пояснює, що ситуацію також ускладнює грошовий фактор, адже ц цих людей є пенсії, які отримує керівництво інтернату і розпоряджається ними на власний розсуд.
Олександр Васякін запевняє, що всі вони витрачаються виключно на гарне харчування.
Зараз з’явилася інформація про те, що адміністрація інтернату обмежила доступ дорослих вихованок, подруг Наталі Горпінченко, до їх власних мобільних телефонів, які вони купили на ті 25 відсотків своїх пенсій, якими розпоряджаються самі, а не керівництво закладу. Все це для того, щоб вони не спілкувалися з дівчиною.
Свистопляска - коментар директора
Що з цього приводу каже директор інтернату в Торезі? Олександр Васякін всі наведені вище факти категорично заперечує. “Це все фантазії Євгена. Стосовно уколів – все легко перевірити. Він у нас був улюбленцем, тож ніхто йому точно нічого не колов. Це наклеп. Перевірити, якщо буде офіційне розслідування, все елементарно. У історії хвороби пацієнта все зафіксовано. Адже “Амінозин” треба виписувати з аптеки. Про покарання голим у дворі – у мене таких даних немає. Нас часто відвідує монах, він таких фактів нікокли не відзначав. А те, що влаштував “М.АРТ.ІН-клуб”, це свистопляска. Дев’ять батьків надіслали гнівні листи про те, що вони всім задоволені, і їхні діти у нас доглянуті, хоча вони приїжджали без попередження”.
Окремо він відзначив, що телефони ніхто не забирав. Потім Олександр Васякін пояснив: “Мобільні телефони знаходяться у чергової медичної сестри. Вони можуть їх взяти у будь-який момент і пояснити. Справа в тому, що вони бешкетували, дзвонили до міліції та пожежної даремно, тому зараз їхні телефони у сестри”, - пояснив директор.
Зрозуміло, що чиновник всі закиди спростовує. Але незрозуміло лише одне – навіщо колишнім вихованцям брехати про своє перебування в інтернаті. Піар, - каже Олександр Васякін, директор інтернату. Та вони ж ніби не збираються у депутати...
Історія питання
Якщо коротко описати ситуацію перед інтерв’ю, то варто згадати, що, по-перше, після виходу публікації “Sunday times”, журналістів звозили в цей самий інтернат, де, як і для кожної комісії, показали взірковий порядок та майже ідеальні умови. Щоправда, з місцевої їдальні все одно тхнуло явно не смачно. Дітей підготували та навчили, що казати, директор був сама люб’язність, наскільки це можливо, а матеріал “Sunday times” називався нісенітницею.
В результатах перевірки прокуратури, яку зробили у рекордно короткі строки (2-3 доби) за дорученням голови Донецької ОДА Анатолія Близнюка, повторюються висновки Торезької міської санітарно-епідеміологічної станції. Мовляв, харчують дітей добре, ніхто не голодує, просто їжа рідка через специфіку пацієнтів – вони не можуть вживати тверду їжу. А хлопчик, якого ніби не догодовують, такий худий через погане ставлення опікунів, від яких він нещодавно потрапив до інтернату.
Вихованці розповідають
Фотографії, звісно, можна спробувати пояснити, шокуючу інформацію від юних вихованців (а вони, переважно, мовчать) можна аргументувати тим, що вони сильно хворі, проте що скажуть представники влади та інтернату на свідчення двох молодих людей – вихованців цього закладу, які цілком адекватно спілкуються та розуміють навколишню дійсність?
Наталія Горпінченко (на фото нижче) в Торез потрапила через те, що від неї відмовилися батьки, а лікарі діагностували розумову відсталість, якої насправді немає. Молода жінка цілком здатна працювати та навчатися, але потрапивши в Торезький інтернат дитиною, довести цього вона не змогла. “Чого мені там бракувало? Бракувало навчання”, - каже людина, яка в тих умовах самостійно навчилася читати та писати. Дівчину визнали спочтаку такою, що не може навчатися, а потім і непрацездатною, хоча навіть не лікар побачить - це не так.
Чому здорову людину не відправили на повторну комісію, чому не дали їй змогу навчатися? На ці питання відповідає голова прес-служби громадської організації “М.АРТ.ІН-клуб” Олена Горгадзе-Кузнецова: “Спочатку, коли від дитини відмовляютья, її відсилають з одної лікарні до іншої. Довго ніхто не вирішує її долю. Щоб тримати її у лікарні, дитині малюють дігноз. Ймовірно, так і сталося з Наталею. Коли вона потрапила до Торезу, там мали побачити, що діагноз невірний, і направити її на повторну комісію, а замість цього її визнали не здатною навчатися, а потім ще й непрацездатною. У лікарів кргуова порука. Вони найчастіше не змінюють діагноз попередників”.
Неймовірна історія Євгена
“Вони боялися, що якщо ми навчимося читати та писати, то писатимемо на них скарги”, - пояснює другий вихванець інтернату Євген Мураков (на фото нижче). Історія його життя просто неймовірна. Дитина народилася без пальців, а родині сказали, що хлопчик помер. Хоча психологічних відхилень у нього немає, його також запроторили до вищезгаданого інтернату за живої матері. Співробітники відмовилися допомагати хлопцю шукати матір, тож він бачив все, що відбувається там, протягом багатьох років.
“Перед приїздом комісій занадто балакучих дітей кололи “Аміназином”, щоб вони не бовкнули зайвого. Казали, немов би вони хворі, але це не так. Мене також кололи три рази. Після цього ходиш пару днів, немов п’яний, язик німіє”, - пояснює 25-річний хлопець.
“Мене врятувала добра людина, дружина одного зі співробітників. Вона прийшла і зробила скандал, коли побачила мене в такому стані. Відпоювала мене чаєм. Взагалі, я у неї їв постійно, бо в інтернаті були їстівні лише чай та хліб. Годували взагалі погано. Коли комісія приїжджала, готували смачно. Коли їхала – хріново. Опалювали так само. Я люблю спати роздягнений, але я дуже мерз”.
Проте і це не всі жахливі речі, про які не відразу, але все ж таки розповідає Євген. “Кажи, не бійся, хоч допоможеш дітям, які зараз там, тобі вже нічого боятися”, - каже із сльозами у голосі мати (на фото нижче мати і син).
“Маленьких дітей клали на голу сітку, щоб малеча не обісцяла матрац. Змушували спати подвоє, - каже хлопець і опускає очі долу. - Мене колись покарали, бо я надто шустрий. Виставили надвір роздягненим наголо, поставили на каміння на коліна. Це одна із співробітниць так мене покарала. І лікар це підтримувала. Сама казала – якщо не слухають, роздягайте наголо”, - пояснює Євген.
Після такого стає зрозуміло, чому працівники інтернату та директор Олександр Васякін зокрема робили все, щоб їхні вихованці не вчилися. Як же Євген знайшов родину? Добра вихователька підказала, як звуть мати та тата. А потім, лише коли його перевели до іншого інтернату у Сніжне, він зміг розшукати батьків і переїхати жити до них.
Забрали телефони
Про те, що у дітей-інвалідів замість памперсів гумові пелюшки, що в приміщеннях запах сечі, а могили їм риють завчасно (і це не фігура мови!), розповіла у своєму відеосюжеті три роки тому журналістка СТБ.
Але директор залишився тим самим, просто у дітей з’явилися памперси, як каже вихованка інтернату Наталія Горпінченко. “Дівчат взагалі менше карали, мене нічим не кололи, а годували і справді погано”, - пояснює вона.
Наталля та Євген – не єдині подібні вихованці. У Торезі є ще дорослі люди, які живуть там на утриманні держави через те, що в них немає опікунів, а їх визнали недієздатними або непрацездатними. Виникає закономірне питання - чому ж просто не зробити повторний МСЕК – не відправити дітей на комісію, яка визначає, чи дієздатна, працездатна людина, чи може вона навчатися? Олена Горгадзе-Кузнецова, голова прес-служби громадської організації “М.АРТ.ІН-клуб” (на фото нижче), пояснює, що ситуацію також ускладнює грошовий фактор, адже ц цих людей є пенсії, які отримує керівництво інтернату і розпоряджається ними на власний розсуд.
Олександр Васякін запевняє, що всі вони витрачаються виключно на гарне харчування.
Зараз з’явилася інформація про те, що адміністрація інтернату обмежила доступ дорослих вихованок, подруг Наталі Горпінченко, до їх власних мобільних телефонів, які вони купили на ті 25 відсотків своїх пенсій, якими розпоряджаються самі, а не керівництво закладу. Все це для того, щоб вони не спілкувалися з дівчиною.
Свистопляска - коментар директора
Що з цього приводу каже директор інтернату в Торезі? Олександр Васякін всі наведені вище факти категорично заперечує. “Це все фантазії Євгена. Стосовно уколів – все легко перевірити. Він у нас був улюбленцем, тож ніхто йому точно нічого не колов. Це наклеп. Перевірити, якщо буде офіційне розслідування, все елементарно. У історії хвороби пацієнта все зафіксовано. Адже “Амінозин” треба виписувати з аптеки. Про покарання голим у дворі – у мене таких даних немає. Нас часто відвідує монах, він таких фактів нікокли не відзначав. А те, що влаштував “М.АРТ.ІН-клуб”, це свистопляска. Дев’ять батьків надіслали гнівні листи про те, що вони всім задоволені, і їхні діти у нас доглянуті, хоча вони приїжджали без попередження”.
Окремо він відзначив, що телефони ніхто не забирав. Потім Олександр Васякін пояснив: “Мобільні телефони знаходяться у чергової медичної сестри. Вони можуть їх взяти у будь-який момент і пояснити. Справа в тому, що вони бешкетували, дзвонили до міліції та пожежної даремно, тому зараз їхні телефони у сестри”, - пояснив директор.
Зрозуміло, що чиновник всі закиди спростовує. Але незрозуміло лише одне – навіщо колишнім вихованцям брехати про своє перебування в інтернаті. Піар, - каже Олександр Васякін, директор інтернату. Та вони ж ніби не збираються у депутати...
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
on 2011-02-22 09:33 pm (UTC)ці люди будуть горіти у пеклі
no subject
on 2011-02-22 10:25 pm (UTC)no subject
on 2011-02-23 08:28 am (UTC)бан
no subject
on 2011-02-24 12:58 am (UTC)